Олександр Сич: Очільники КУН не мають морального права апелювати до авторитету ОУН та УПА

Олександр Сич: Очільники КУН не мають морального права апелювати до авторитету ОУН та УПА

Олександр Сич

Ніколи б не опустився до такого рівня, аби реагувати на випади очільників КУН. Але крайній цинізм їхніх висловлювань спонукає до цього.

Даючи заголовок статті, зовсім не збираюся вдаватися до аналізу історії взаємовідносин КУН та ОУН – від заснування цієї партії ОУН-бандерівською і аж до рішення її Х Великого Збору про повний розрив із КУН. Зрештою, вже самого цього факту досить, аби зрозуміти – це ж яку політику здійснював Провід КУН, щоби матірна структура відцуралася свого чада?! Й підтримка генерала КГБ Євгена Марчука на президентських виборах 1999 р. була, очевидно, не найбільшим із гріхів.

Та грець із нею, тією недавньою історією. Я про сучасне. Так от, коментуючи заяву "Форуму українських націоналістів", заступник голови КУН Володимир Борейчук сміє говорити: "Олег Тягнибок, який позиціонує себе як український націоналіст, мав би прислухатися до голосу таких поважних організацій як ОУН, ОУН(б), Братство ОУН-УПА, Товариство політв’язнів і репресованих та інших" (www.cun.org.ua/ukr/content/view/2684/).

При цих словах мені згадуються події кінця 2005 року. Саме тоді, напередодні чергових парламентських виборів, ОУН(б) виступила з ініціативою створення громадсько-політичного об’єднання "Національний вибір". Сьогодні без зайвих реверансів можу уточнити – ця ідея належала мені. Вона полягала у тому, щоби на базі спільної Заяви ОУН(м), ОУН(б), КУН та ВО "Свобода" від 25 травня 2004 року започаткувати процес реальної консолідації націоналістичних сил – спочатку створити націоналістичне громадсько-політичне об’єднання, а потім, в міру наближення парламентських виборів й відповідно до встановлених законодавством термінів, трансформувати його у передвиборчий блок. Власне, з такою метою розпочалися консультації між представниками зазначених структур та із залученням до цього процесу Всеукраїнського братства ОУН-УПА. Проект також передбачав, що потенційними кандидатами на участь в об’єднанні могли стати й УНА-УНСО та УНКП (О. Соскіна). Особистий архів дає мені можливість в найменших деталях відтворити цей процес.

Від самого початку голова КУН Олексій Івченко висловив категоричний протест проти участі в об’єднанні ВО "Свобода". Учасники робочої консультаційної групи сприйняли цей факт як вияв особистого неприйняття ним Олега Тягнибока. Задля збереження хиткої основи порозуміння вони тоді вдалися до тактичного кроку – тимчасово погодитися на цю вимогу, аби дещо пізніше таки досягнути залучення "Свободи" до консолідаційного процесу.

Так видавалося, що ця тактика поступово й успішно реалізовувалася. Зокрема, на спільну нараду, яка відбулась 4 листопада 2005 року за участю голови ОУН(м) Миколи Плав’юка, голови ОУН(б) Андрія Гайдамахи та голови КУН Олексія Івченка, було винесено питання "Про взаємовідносини із ВО "Свобода"". У результаті тривалих дискусій під час наради прийнято такі рішення:

"4.1. Вважати ВО "Свобода" основним потенційним кандидатом для розширення складу об’єднання "Національний вибір" при зміні його статусу з громадсько-політичного об’єднання на передвиборчий блок";

"4.2. При організації спільних акцій об’єднання "Національний вибір", запрошувати до участі в них ВО "Свобода"".

Невдовзі "Свободу" справді запросили до проведення спільної акції – "Дня жалоби за жертвами комуністичного режиму", яка відбулась 7 листопада 2005 року на Михайлівській площі у Києві. У цій акції, окрім інших речників, брав участь голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок.

Однак, як грім серед ясного неба, для учасників переговорного процесу прозвучала звістка про сепаратне підписання Олексієм Івченком угоди про створення блоку "Наша Україна". Це при тому, що на нараді засновників об’єднання (24 жовтня 2005 року) було чітко погоджено: "У процесі передвиборчого формування блоків ведення переговорів з будь-якими партнерами здійснювати винятково від імені об’єднання "Національний вибір"".

Однак, скориставшись рівнем досягнутої консолідації націоналістичних сил, Олексій Івченко у переговорах з Віктором Ющенком подав факт консолідації націоналістичних організацій як свою особисту заслугу і вторгував для очолюваного ним КУНу 5 місць у першій сотні передвиборчого списку блоку "Наша Україна". До того ж ці переговори він вів настільки таємно, що про них було невідомо не тільки учасникам об’єднання "Національний вибір", а й навіть його заступникам по партії (що дозволяє ідентифікувати самого Івченка не як лідера КУН, а як власника партії). Аж тепер стала зрозумілою його принципова нехіть до участі в об’єднанні ВО "Свобода". При її відсутності КУН серед засновників об’єднання залишався єдиним учасником із юридичним статусом партії, і це дозволяло самому Івченку монополізувати формальне право виступати підписантом передвиборчих угод.

Слід зробити два зауваження, які вкрай цікаво вплітаються у паралелі із сьогоднішнім передвиборчим процесом. Перше із них – Віктор Ющенко не міг не знати, що Олексій Івченко говорить не тільки від імені партії КУН, а й від імені інших учасників об’єднання "Національний вибір" – ОУН(м), ОУН(б), Всеукраїнського братства ОУН-УПА. На той час воно вже доволі яскраво заявило про своє існування: створило передвиборчий штаб, координаційний орган – "Комітет уповноважених", затвердило принципи і квоти формування передвиборчого списку, провело ряд масштабних акцій й спільну прес-конференцію в агенції УНІАН.

Однак, із висоти свого тодішнього трону Віктор Ющенко не вважав за доцільне опуститися до рівня безпосереднього спілкування з керівництвом названих організацій. Сьогодні вже опустився! Й особисто прибув на "Форум націоналістичних сил", який своїм форматом майже не відрізняється від громадського-політичного об’єднання "Національний вибір" зразка 2005 року (адже його основу складають дві ОУН та створені ними сателітні громадські й політичні організацій). Чому? Очевидно, тому, що й його політичний трон також опустився до такої позначки, з якої він вже зміг зауважити існування націоналістичних організацій.

Інше, паралелізоване зауваження стосується Олексія Івченка. Коментуючи заяву "Форуму українських націоналістів", він закидає: "…а чи не за чиїмось завданням працює Тягнибок? І який сенс його участі у цих президентських виборах?" (cun.org.ua/ukr/content/view/2688/36/).

Не вірю, що Олексій Івченко не розуміє сьогодні сенсу принципової участі ВО "Свобода" у президентських виборах так само, як не розумів і сенсу самостійної участі націоналістичного блоку "Національний вибір" у парламентських виборах 2006 року. Він (цей сенс) полягає у перспективі розвитку націоналістичного руху в Україні та його впливу на формування національних основ Української держави. Однак, і тоді, і тепер Івченко своїми діями намагається всіляко руйнувати таку перспективу.

Дальший розвиток подій оголив крайній цинізм очільників КУН. На 30 листопада 2005 року було заплановано проведення спільної наради представників КУН, ОУН(р) та ОУН(м) для узгодження підходів з формування спільного передвиборчого списку. Ця нарада мала відбутись перед засіданням Президії КУН, під час якого на розгляд винесено аналогічне питання. В односторонньому порядку керівництво КУН відмінило спільну нараду, а на засіданні Президії КУН сформувало передвиборчий список, в якому представникам ОУН(р) та ОУН(м) запропонувало у своїй квоті непрохідні 11-те та 12-те місця, а представникові Братства ОУН-УПА – як в насмішку – десь аж біля третього десятка.

Під час особистої зустрічі з головою КУН Олексієм Івченком, яка відбулась 1 грудня 2005 року, представники Проводів ОУН(р) та ОУН(м) подали йому "Пропозиції щодо перспектив здійснення консолідації націоналістичних сил в рамках громадсько-політичного об’єднання "Національний вибір"". Базуючись на попередньо вироблених принципах співпраці, вони пропонували включити по формальній квоті КУН до прохідної частини списку блоку "Наша Україна" (що насправді належала цілому об’єднанню "Національний вибір") представників усіх засновників націоналістичного об’єднання, після їх проходження до парламенту створити з них окрему націоналістичну групу і, що найголовніше: "Після завершення виборів 2006 р. з учасників об’єднання "Національний вибір" створити єдину націоналістичну партію, або надати відповідний юридичний статус об’єднанню та розпочати підготовку до президентських виборів 2009 р. і парламентських виборів 2010 р.".

Ці "Пропозиції" Олексій Івченко відверто зігнорував. Сенс реальної консолідації націоналістичних сил йому був більше, аніж зрозумілим й тим не менше він свідомо зірвав цей процес. А тому я цілком закономірно переадресовую йому те питання, яке він ставить Олегові Тягнибоку – "за чиїм завданням?". Очевидно, що перспектива посилення націоналістичного руху не могла сподобатися тим, хто стояв за його спиною. Себто Секретаріатові Президента Віктора Ющенка.

Шкодити перспективі розвитку націоналістичного руху Олексій Івченко намагається й сьогодні. Хіба очільники обох ОУН не винесли жодних уроків з подій 2005 року?! Й хіба рядові члени КУН не розуміють, з якою метою цю партію опанував Олексій Івченко?!

Що стосується питання формування консолідованого списку, то очільники двох ОУН у своїх пропозиціях опиралися на вже досягнуті домовленості та принципи співпраці. Адже до цього часу учасники громадсько-політичного об’єднання "Національний вибір" вже сформували базову п’ятірку передвиборчого списку з представників усіх його учасників та затвердили принципи його повного формування як у випадку самостійної участі блоку "Національний вибір" у виборчому процесі, так і при ширшому блокуванні. В разі реалізації другого варіанту, було передбачено: "Вказана базова п’ятірка в переговорах з можливими партнерами виступає як неподільний елемент при виробленні умов формування спільного передвиборчого списку".

Попри те, на пропозицію двох ОУН дотриматися цих домовленостей Олексій Івченко цинічно відповів зустрічною пропозицією – внести за кожного учасника прохідної частини списку 1 млн. американських доларів. Так-так! В тому числі і за представника ОУН(б), яка породила КУН й аж до кінця 90-х утримувала його своїм коштом! У тому числі й за кандидата від Всеукраїнського братства ОУН-УПА, до авторитету якого сьогодні так апелюють очільники КУН. Та чи мають вони на це моральне право після того всього, що сталося наприкінці 2005 року?! Як на мене, питання більш, аніж риторичне.

І ще одне. Часто на передвиборчих зустрічах виборці запитують у представників ВО "Свобода" про можливість блокування із КУН. Хай кожний, хто прочитає цей коментар, задасться питанням – а чи можна взагалі йняти віри очільникам КУН, і чи доцільно вести з ними будь-які переговори?..