ГАЛИЧИНА. Замок Скарбка зберігся на гербі Рожнятова

ГАЛИЧИНА. Замок Скарбка зберігся на гербі Рожнятова

ВО "Свобода"

Рожнятівську височину угледіти серед густої зелені неважко. Та віднайти на ній залишки колись могутнього замку без провідника - річ марна. Там тепер райвідділ міліції, неподалік - залишки зруйнованого приватизацією кінотеатру та місцева загальноосвітня школа. Та попри все у книжці "Рожнятів. Сторінки історії" 2005 року читаємо: "У середині ХVIII ст. граф Скарбко на рожнятівській височині відбудував новий невеликий замок, який зберігається до теперішнього часу..." Замок-привид? Ні мурів з бійницями, ні веж чи захисних валів...

Дрібушки історії

Історично відомо, що поселення Стрий, Перегінськ, Рожнятів та інші виникли десь у другій половині XII століття - за князювання Ярослава Осмомисла, який зводив низку захисних укріплень проти угорських загарбницьких військ, що просувалися на Галич уздовж ріки Лімниці. Точних відомостей, коли збудовано замок у Рожнятові, нема. Одні датують XIII століттям, другі - XV. Та дослідники краю, народні перекази і легенди засвідчують, що замок був добре укріплений. "У Рожнятові, - пише Р. Федоренко, - було збудовано укріплений замок. Стояв він на високому місці і був оточений глибоким ровом з водою, мав бійниці та два підземні ходи. Один з цих ходів вів до урочища "Батин", а другий - до костелу..." Костел не міг бути місцем тривалого сховку під час набігів ворогів, тож підземний хід радше давав змогу переховатися в замку у скрутну годину, міг використовуватися і для господарських потреб його власниками. Інший підземний хід - в урочище "Батин" - проклали, очевидно, виключно з метою переховування під час військової загрози. До таких висновків спонукають археологічні дослідження і поляка і. Коперницького, й українських вчених М. Смішка та Я. Пастернака.

Сучасні археологічні дослідження могли б відкрити чимало таємниць минулого. І, звичайно, - про час заснування самого Рожнятова та замку, який у пам'яті рожнятівців пов'язаний з іменем магната і визискувача графа Скарбка. Адже добре відомо, що тільки з 1387 року Рожнятів опинився під владою Речі Посполитої, а всередині XVIII столітття на рожнятівській височині граф Скарбко відбудував невеличкий замок. Бо на початку XVIII ст. Рожнятів став його приватним містечком - з 1772 року Галичина, за наслідками першого поділу Речі Посполитої, відійшла до Австрії.

Австрійська влада ліквідувала права феодалів на міста. і 14 листопада 1785 року Рожнятів офіційно отримав статус міста згідно з магдебурзьким правом. До речі, у місті тоді було тільки 188 будинків і 1 008 жителів. Цей історичний факт принциповий, коли врахувати, що нині ініціатива відновлення (не надання) міського статусу для Рожнятова зупиняється на обласному рівні саме через невелику кількість населення - чотири тисячі.

Скасування панщини у 1848 році пожвавило економічне життя міста, в якому на кінець XIX ст. вже було майже три тис. населення. "На початку ХХ ст., - коментує селищний голова Рожнятова й автор книги "Рожнятів. Сторінки історії" Роман Федоренко, - місто стає важливим економічним центром східної Бойківщини". У свою чергу Любомир Михайлів - автор історико-краєзнавчої книжки "Рожнятів і околиці" - наводить факт, що 15 вересня 1840 року "австрійський цісар Фердинанд I надав містечку Рожнятову привілей на сім щорічних ярмаркових днів". Це при тім, що Калуш і Долина мали по шість ярмаркових днів, а Снятин і Болехів - по п'ять.

Зажурена студінка у шкільному дворику...

...Забудова рожнятівської височини була простою й органічною, творила єдиний ансамбль. У замку-палаці Скарбка розміщувалися повітовий суд, поліція, з 1906 року біліло нове приміщення школи і старий парафіяльний костел. Від замку до костелу вела доглянута липова алея, чи, як ще її називали, "липова вулиця". Навколо тулилися численні єврейські крамнички. Рожнятівка Лінка Котурбаш, якій вже 94 роки, згадує, що навколо замкової височини "торгували склеп у склеп, а хати були ззаду". За історичними джерелами, напередодні 1939 року в Рожнятові нараховувалося до 200 приватних крамничок. Біля підніжжя гори - обгороджений і доглянутий відпочинковий став. Старожил міста Розалія Ягилович пам'ятає, що став був глибокий - стався випадок трагічної смерті місцевого вчителя й учнів. А світлини 30-х років фотомайстра Ярослава Коваля дають можливість переконатися, що замок Скарбка на той час уже не виконував якихось захисних функцій для Рожнятова. Він був радше адміністративним панським палацом, над яким височіла шпильчаста вежа, яка, як каже відомий краєзнавець-дослідник Володимир Тренчук, завершувалася невеличким флюгером. Нижча вежа з оглядовим майданчиком вже не мала бійниць - високі зверху завкруглені вікна і зубчаті стіни фортечної конфігурації. Щоранку із замкової вежі було чути звуки сурми та протяжне польське "Побудка - встаць!

Діяв і костел, збудований ще 1703 року і відтак зруйнований за часів радянщини. Рожнятівський оберіг старовини В. Тренчук розповідає, що під костелом були підвальні просторі приміщення. Десь там, очевидно, мав бути і підземний хід до замку, а далі - в урочище "Батин". Тоді ще був хлопчиком - пам'ятає тільки, що у підземеллі бачив п'ять трун - чотирьох священиків та органіста. Дітлашня бавилася трубками - остатками давнього органа. Переказують, що після руйнації костелу дзвін "Адам" закопали десь неподалік і що він досі ще під землею. А кований з металевих смужок костельний хрест нині зберігається і чекає свого часу в рожнятівському музеї "Бойківщина".

...Очевидці пам'ятають замкові вали ще й у післявоєнний час. Енкаведисти часто виводили з підземних казематів оунівців чи упівців і змордованих припирали сидячки до валів - наганяли страх на інших. Радянщина заподіяла великої шкоди історико-культурним пам'яткам Рожнятова. Знесли замкові вежі, і тепер ця безголова й осучаснена будівля постає замком Скарбка хіба у мріях краєзнавців та у людській пам'яті очевидців. Зруйновано костел, захаращено безгосподарністю став, знищено синагогу і т. д. Але не це вселяє дикий страх - час був дикої руїни. Та бути варваром пам'яті - не обов'язково втоптувати тракторами історію свого краю. Досить - збайдужіти до землі, на якій живеш.

...Якось напередодні відзначення 100-річчя Рожнятівської ЗОШ - я забрів на замкову височину. Вона занедбана - чорні порожні вікна руїни колишнього кінотеатру, забуті сходи до забутого ставу і... похилена старезна студінка у впорядкованому і причепуреному до свята шкільному дворику. Кажуть, давня-давнезна. Зітліле від років піддашшя, німа поржавіла корба - не поїть студінка дитячі душі. Вже після свята знову відвідав школу на рожнятівській височині - там надійно замузеїли добрий краєзнавчий матеріал. А стара похилена студінка кособоко сумувала - її так і не торкнулася рука залюбленого у свою землю рожнятівця.

Ігор Лазаришин

ГАЛИЧИНА