Олександр Сич у проекті «Топ-10» на сайті “cursor.if.ua”

Олександр Сич у проекті "Топ-10" на сайті "cursor.if.ua"

Олександр Сич

На Івано-Франківському сайті "cursor.if.ua" розпочалось голосування у проекті "Топ-10". Одним з номінантів на перемогу у розділі "політика і влада" є голова Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода", заступник голови партії Олександр Сич.

Наводимо інтерв’ю з Олександром Сичем, розміщене на цьому сайті. Просимо підтримати очільника прикарпатських "свободівців" та бажаємо перемоги в опитуванні.

– Пане Олександре, сформулюйте секрет Вашого успіху.

– Я народився в простій селянській родині. У моєї мами було вісім дітей, я наймолодший, тому звик, що можу покладатися лише на себе. Завжди був переконаний, що зміг пробитися в житі лише тому, що звик з дитинства тяжко працювати.

– Ви любите подорожі? І який відпочинок вважаєте ідеальним для себе?

– Я дуже багато подорожував, бо мав відношення до відродження „Пласту" в Україні. Можу назвати декілька особливих подорожей: одна з них – коли ми з пластунами вийшли з Яремче і два тижні йшли, долаючи вершини, через Горгани, Довбушанку, Сивулю до села Гриньків Рожнятівського району, де є культова для пластунів гора Сокіл, яку свого часу Андрей Шептицький подарував для цієї організації. Також для мене дуже знаковою була перша подорож у світ, коли я написав книгу „Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історії ОУН". Соратник Ленкавського запросив мене до себе у Голландію і я, не маючи грошей, добирався туди через Польщу і Німеччину приміськими поїздами. Ідеальний відпочинок для мене – в горах, в селі, серед трав, серед співу пташок. Хоча так склалося, що я дуже рідко відпочиваю.

– Як вдається поєднувати кар’єру і особисте життя?

– Це нелегко. Для мене особисте життя – це моя родина, в якій має бути повне взаєморозуміння. Одночасно, хотілося б зреалізувати в суспільно-громадському житті свої принципи, ідеали. Але не хочеться, щоб від цього страждала сім’я.

– Розкажіть про найбільш курйозний випадок з Вашого життя.

– Я дуже люблю книжки і є справжнім книгоманом. На початку 90-х, коли з’явилося багато забороненої раніше літератури, я масово її скуповував, ховав на роботі, а додому приносив по одній книжці протягом тижня, щоб дружина не помічала, скільки насправді грошей я на це витрачаю.

– З ким із знаменитих людей світу Ви хотіли б зустрітися і поговорити?

– Хотілося б познайомитися із кимсь з видатних політиків, які займалися цією справою виключно заради реалізації своїх принципів. Хотілося б полинути в часи Святослава Завойовника чи Володимира Великого, щоби пізнати, як вони зуміли розбудувати потужну українську імперію Київську Русь. Або – зустрітися із фундаторами українського націоналізму: Степаном Бандерою і Степаном Ленкавським, щоб запитати, якою вони бачили українську незалежність і як вони оцінюють її сьогодні.

– На Вашу думку, що потрібно робити, щоб збулася найзаповітніша Ваша мрія? І про що мрієте зараз?

– Я хочу максимально зробити все так, щоб мої діти ніколи не жили так, як жив я. Щоб вони жили в кращому суспільстві: красивому, заможному, впорядкованому, моральному. Де живуть добрі люди, які поважають один одного. І треба реалізовувати в житті свої принципи, а не пристосовуватися до того, що робиться в світі. Я не хочу бути таким, як маса, я хочу бути таким, яким я є.

– Чи вірите у щирість почуттів і вірних друзів? Хто вони?

– Вірю, і до друзів ставлюся дуже особливо. Для мене слово „друг" – рідкісне. Можливо, багато людей вважають мене своїм другом, але я можу назвати буквально 2-3 людей, які є моїми друзями. Адже справжній друг – це не той, кому від тебе щось потрібно, а той, кому ти серед ночі можеш сказати, що в тебе проблема, і він кине все і допоможе. А таких людей є дуже мало. Тому для мене друзі – на зразок близької родини. Це ті, хто поряд зі мною ще з того часу, коли я лише починав свою кар’єру.

– Уявіть ситуацію: Ви раптово отримали 1 млн. доларів і змушені витратити цю суму за два дні. Яким чином Ви б розпорядилися грішми?

– Я б дуже хотів хоч на елементарному рівні забезпечити життя своєї сім’ї, щоб не потрібно було ходити на роботу задля заробітку, а можна було із задоволенням робити те, для чого ти призначений – наприклад, писати книги. Крім того, хотів би допомогти талановитим дітям, які живуть у бідних родинах і не мають шансу на якісну освіту, на творення життєвої кар’єри. Рідко хто може вирватися з того середовища, перебувати в якому йому судилося долею, а шанс на краще життя заслуговують усі обдаровані діти.

– Яке Ваше життєве кредо?

– Головне в житті бути самим собою, бо таким тебе створив Господь.

– Ваше побажання для сайту „Наш Курсор".

– Бажаю, щоб ваш сайт показував кращі зразки сучасної журналістики, був об’єктивним, неупередженим, мав свої принципи і не пристосовувався.